Імам Ахмад : 18128

مُحَمَّدُ بْنُ جَعْفَرٍ حَدَّثَنَا شُعْبَةُ وَحَجَّاجٌ قَالَ حَدَّثَنِي شُعْبَةُ قَالَ سَمِعْتُ قَتَادَةَ يُحَدِّثُ عَنْ أَبِي نَضْرَةَ قَالَ حَجَّاجٌ سَمِعْتُ أَبَا نَضْرَةَ عَنْ قَيْسِ بْنِ عَبَّادٍ قَالَ قُلْتُ لِعَمَّارٍ أَرَأَيْتَ قِتَالَكُمْ رَأْيًا رَأَيْتُمُوهُ قَالَ حَجَّاجٌ أَرَأَيْتَ هَذَا الْأَمْرَ يَعْنِي قِتَالَهُمْ رَأْيًا رَأَيْتُمُوهُ فَإِنَّ الرَّأْيَ يُخْطِئُ وَيُصِيبُ أَوْ عَهْدٌ عَهِدَهُ إِلَيْكُمْ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَ مَا عَهِدَ إِلَيْنَا رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ شَيْئًا لَمْ يَعْهَدْهُ إِلَى النَّاسِ كَافَّةً وَقَالَ إِنَّ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ قَالَ إِنَّ فِي أُمَّتِي قَالَ شُعْبَةُ وَيَحْسِبُهُ قَالَ حَدَّثَنِي حُذَيْفَةُ إِنَّ فِي أُمَّتِي اثْنَيْ عَشَرَ مُنَافِقًا فَقَالَ لَا يَدْخُلُونَ الْجَنَّةَ وَلَا يَجِدُونَ رِيحَهَا حَتَّى يَلِجَ الْجَمَلُ فِي سَمِّ الْخِيَاطِ ثَمَانِيَةٌ مِنْهُمْ تَكْفِيكَهُمُ الدُّبَيْلَةُ سِرَاجٌ مِنْ نَارٍ يَظْهَرُ فِي أَكْتَافِهِمْ حَتَّى يَنْجُمَ فِي صُدُورِهِمْ

Розповів нам [Мухаммад ібн Джафар] Розповів нам [Шуба] і [Хаджадж] сказав, розповів мені [Шуба] сказав, я чув, як [Катада] розповідав це від [Абу Надлри]. Сказав [Хаджадж] Я чув [Абу Надлру] від [Каїса ібн Аббада], він сказав; Я запитав [Аммара]: «Чи ця війна — це твоя думка, яку ти вирішив?» Хаджадж сказав: «Чи думаєш ти, що ця справа, а саме твоя війна, — це думка, яку ти вирішив? Тому що думка може бути неправильною, а може бути правильною. Чи це також обіцянка, яку Пророк, мир йому та благословення Аллаха, обіцяв тобі?» Тож Аммар відповів: «Посланець Аллаха, мир йому та благословення Аллаха, ніколи не обіцяв нам нічого, чого він не обіцяв би всьому народу». Аммар також сказав; Дійсно, Посланник Аллаха (мир йому і благословення) колись сказав: «Воістину, серед моєї умми...» — сказав Сьюба. Він нібито сказав, що сказав мені [Хуззайфі]: «Воістину, в моїй уммі є дванадцять лицемірів. Вони не ввійдуть у рай і не відчують його запаху, доки верблюд не пройде крізь вушко голки. Вісім з них загинуть від нариву (дубайла), на їхніх плечах — сірадж (світло) з пекла, яке сягає їхніх грудей».