Імам Ахмад : 15237

حَدَّثَنَا يَعْقُوبُ قَالَ حَدَّثَنَا أَبِي عَنْ ابْنِ إِسْحَاقَ قَالَ فَحَدَّثَنِي مَعْبَدُ بْنُ كَعْبِ بْنِ مَالِكِ بْنِ أَبِي كَعْبِ بْنِ الْقَيْنِ أَخُو بَنِي سَلِمَةَ أَنَّ أَخَاهُ عُبَيْدَ اللَّهِ بْنَ كَعْبٍ وَكَانَ مِنْ أَعْلَمِ الْأَنْصَارِ حَدَّثَهُ أَنَّ أَبَاهُ كَعْبَ بْنَ مَالِكٍ وَكَانَ كَعْبٌ مِمَّنْ شَهِدَ الْعَقَبَةَ وَبَايَعَ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ بِهَا قَالَ خَرَجْنَا فِي حُجَّاجِ قَوْمِنَا مِنْ الْمُشْرِكِينَ وَقَدْ صَلَّيْنَا وَفَقِهْنَا وَمَعَنَا الْبَرَاءُ بْنُ مَعْرُورٍ كَبِيرُنَا وَسَيِّدُنَا فَلَمَّا تَوَجَّهْنَا لِسَفَرِنَا وَخَرَجْنَا مِنْ الْمَدِينَةِ قَالَ الْبَرَاءُ لَنَا يَا هَؤُلَاءِ إِنِّي قَدْ رَأَيْتُ وَاللَّهِ رَأْيًا وَإِنِّي وَاللَّهِ مَا أَدْرِي تُوَافِقُونِي عَلَيْهِ أَمْ لَا قَالَ قُلْنَا لَهُ وَمَا ذَاكَ قَالَ قَدْ رَأَيْتُ أَنْ لَا أَدَعَ هَذِهِ الْبَنِيَّةِ مِنِّي بِظَهْرٍ يَعْنِي الْكَعْبَةَ وَأَنْ أُصَلِّيَ إِلَيْهَا قَالَ فَقُلْنَا وَاللَّهِ مَا بَلَغَنَا أَنَّ نَبِيَّنَا يُصَلِّي إِلَّا إِلَى الشَّامِ وَمَا نُرِيدُ أَنْ نُخَالِفَهُ فَقَالَ إِنِّي أُصَلِّي إِلَيْهَا قَالَ فَقُلْنَا لَهُ لَكِنَّا لَا نَفْعَلُ فَكُنَّا إِذَا حَضَرَتْ الصَّلَاةُ صَلَّيْنَا إِلَى الشَّامِ وَصَلَّى إِلَى الْكَعْبَةِ حَتَّى قَدِمْنَا مَكَّةَ قَالَ أَخِي وَقَدْ كُنَّا عِبْنَا عَلَيْهِ مَا صَنَعَ وَأَبَى إِلَّا الْإِقَامَةَ عَلَيْهِ فَلَمَّا قَدِمْنَا مَكَّةَ قَالَ يَا ابْنَ أَخِي انْطَلِقْ إِلَى رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَاسْأَلْهُ عَمَّا صَنَعْتُ فِي سَفَرِي هَذَا فَإِنَّهُ وَاللَّهِ قَدْ وَقَعَ فِي نَفْسِي مِنْهُ شَيْءٌ لَمَّا رَأَيْتُ مِنْ خِلَافِكُمْ إِيَّايَ فِيهِ قَالَ فَخَرَجْنَا نَسْأَلُ عَنْ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ وَكُنَّا لَا نَعْرِفُهُ لَمْ نَرَهُ قَبْلَ ذَلِكَ فَلَقِيَنَا رَجُلٌ مِنْ أَهْلِ مَكَّةَ فَسَأَلْنَاهُ عَنْ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَ هَلْ تَعْرِفَانِهِ قَالَ قُلْنَا لَا قَالَ فَهَلْ تَعْرِفَانِ الْعَبَّاسَ بْنَ عَبْدِ الْمُطَّلِبِ عَمَّهُ قُلْنَا نَعَمْ قَالَ وَكُنَّا نَعْرِفُ الْعَبَّاسَ كَانَ لَا يَزَالُ يَقْدَمُ عَلَيْنَا تَاجِرًا قَالَ فَإِذَا دَخَلْتُمَا الْمَسْجِدَ فَهُوَ الرَّجُلُ الْجَالِسُ مَعَ الْعَبَّاسِ قَالَ فَدَخَلْنَا الْمَسْجِدَ فَإِذَا الْعَبَّاسُ جَالِسٌ وَرَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ مَعَهُ جَالِسٌ فَسَلَّمْنَا ثُمَّ جَلَسْنَا إِلَيْهِ فَقَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ لِلْعَبَّاسِ هَلْ تَعْرِفُ هَذَيْنِ الرَّجُلَيْنِ يَا أَبَا الْفَضْلِ قَالَ نَعَمْ هَذَا الْبَرَاءُ بْنُ مَعْرُورٍ سَيِّدُ قَوْمِهِ وَهَذَا كَعْبُ بْنُ مَالِكٍ قَالَ فَوَاللَّهِ مَا أَنْسَى قَوْلَ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ الشَّاعِرُ قَالَ نَعَمْ قَالَ فَقَالَ الْبَرَاءُ بْنُ مَعْرُورٍ يَا نَبِيَّ اللَّهِ إِنِّي خَرَجْتُ فِي سَفَرِي هَذَا وَهَدَانِي اللَّهُ لِلْإِسْلَامِ فَرَأَيْتُ أَنْ لَا أَجْعَلَ هَذِهِ الْبَنِيَّةَ مِنِّي بِظَهْرٍ فَصَلَّيْتُ إِلَيْهَا وَقَدْ خَالَفَنِي أَصْحَابِي فِي ذَلِكَ حَتَّى وَقَعَ فِي نَفْسِي مِنْ ذَلِكَ شَيْءٌ فَمَاذَا تَرَى يَا رَسُولَ اللَّهِ قَالَ لَقَدْ كُنْتَ عَلَى قِبْلَةٍ لَوْ صَبَرْتَ عَلَيْهَا قَالَ فَرَجَعَ الْبَرَاءُ إِلَى قِبْلَةِ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَصَلَّى مَعَنَا إِلَى الشَّامِ قَالَ وَأَهْلُهُ يَزْعُمُونَ أَنَّهُ صَلَّى إِلَى الْكَعْبَةِ حَتَّى مَاتَ وَلَيْسَ ذَلِكَ كَمَا قَالُوا نَحْنُ أَعْلَمُ بِهِ مِنْهُمْ قَالَ وَخَرَجْنَا إِلَى الْحَجِّ فَوَاعَدْنَا رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ الْعَقَبَةَ مِنْ أَوْسَطِ أَيَّامِ التَّشْرِيقِ فَلَمَّا فَرَغْنَا مِنْ الْحَجِّ وَكَانَتْ اللَّيْلَةُ الَّتِي وَعَدْنَا رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ وَمَعَنَا عَبْدُ اللَّهِ بْنُ عَمْرِو بْنِ حَرَامٍ أَبُو جَابِرٍ سَيِّدٌ مِنْ سَادَتِنَا وَكُنَّا نَكْتُمُ مَنْ مَعَنَا مِنْ قَوْمِنَا مِنْ الْمُشْرِكِينَ أَمْرَنَا فَكَلَّمْنَاهُ وَقُلْنَا لَهُ يَا أَبَا جَابِرٍ إِنَّكَ سَيِّدٌ مِنْ سَادَتِنَا وَشَرِيفٌ مِنْ أَشْرَافِنَا وَإِنَّا نَرْغَبُ بِكَ عَمَّا أَنْتَ فِيهِ أَنْ تَكُونَ حَطَبًا لِلنَّارِ غَدًا ثُمَّ دَعَوْتُهُ إِلَى الْإِسْلَامِ وَأَخْبَرْتُهُ بِمِيعَادِ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَأَسْلَمَ وَشَهِدَ مَعَنَا الْعَقَبَةَ وَكَانَ نَقِيبًا قَالَ فَنِمْنَا تِلْكَ اللَّيْلَةَ مَعَ قَوْمِنَا فِي رِحَالِنَا حَتَّى إِذَا مَضَى ثُلُثُ اللَّيْلِ خَرَجْنَا مِنْ رِحَالِنَا لِمِيعَادِ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ نَتَسَلَّلُ مُسْتَخْفِينَ تَسَلُّلَ الْقَطَا حَتَّى اجْتَمَعْنَا فِي الشِّعْبِ عِنْدَ الْعَقَبَةِ وَنَحْنُ سَبْعُونَ رَجُلًا وَمَعَنَا امْرَأَتَانِ مِنْ نِسَائِهِمْ نَسِيبَةُ بِنْتُ كَعْبٍ أُمُّ عُمَارَةَ إِحْدَى نِسَاءِ بَنِي مَازِنِ بْنِ النَّجَّارِ وَأَسْمَاءُ بِنْتُ عَمْرِو بْنِ عَدِيِّ بْنِ ثَابِتٍ إِحْدَى نِسَاءِ بَنِي سَلِمَةَ وَهِيَ أُمُّ مَنِيعٍ قَالَ فَاجْتَمَعْنَا بِالشِّعْبِ نَنْتَظِرُ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ حَتَّى جَاءَنَا وَمَعَهُ يَوْمَئِذٍ عَمُّهُ الْعَبَّاسُ بْنُ عَبْدِ الْمُطَّلِبِ وَهُوَ يَوْمَئِذٍ عَلَى دِينِ قَوْمِهِ إِلَّا أَنَّهُ أَحَبَّ أَنْ يَحْضُرَ أَمْرَ ابْنِ أَخِيهِ وَيَتَوَثَّقُ لَهُ فَلَمَّا جَلَسْنَا كَانَ الْعَبَّاسُ بْنُ عَبْدِ الْمُطَّلِبِ أَوَّلَ مُتَكَلِّمٍ فَقَالَ يَا مَعْشَرَ الْخَزْرَجِ قَالَ وَكَانَتْ الْعَرَبُ مِمَّا يُسَمُّونَ هَذَا الْحَيَّ مِنْ الْأَنْصَارِ الْخَزْرَجَ أَوْسَهَا وَخَزْرَجَهَا إِنَّ مُحَمَّدًا مِنَّا حَيْثُ قَدْ عَلِمْتُمْ وَقَدْ مَنَعْنَاهُ مِنْ قَوْمِنَا مِمَّنْ هُوَ عَلَى مِثْلِ رَأْيِنَا فِيهِ وَهُوَ فِي عِزٍّ مِنْ قَوْمِهِ وَمَنَعَةٍ فِي بَلَدِهِ قَالَ فَقُلْنَا قَدْ سَمِعْنَا مَا قُلْتَ فَتَكَلَّمْ يَا رَسُولَ اللَّهِ فَخُذْ لِنَفْسِكَ وَلِرَبِّكَ مَا أَحْبَبْتَ قَالَ فَتَكَلَّمَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَتَلَا وَدَعَا إِلَى اللَّهِ عَزَّ وَجَلَّ وَرَغَّبَ فِي الْإِسْلَامِ قَالَ أُبَايِعُكُمْ عَلَى أَنْ تَمْنَعُونِي مِمَّا تَمْنَعُونَ مِنْهُ نِسَاءَكُمْ وَأَبْنَاءَكُمْ قَالَ فَأَخَذَ الْبَرَاءُ بْنُ مَعْرُورٍ بِيَدِهِ ثُمَّ قَالَ نَعَمْ وَالَّذِي بَعَثَكَ بِالْحَقِّ لَنَمْنَعَنَّكَ مِمَّا نَمْنَعُ مِنْهُ أُزُرَنَا فَبَايِعْنَا يَا رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَنَحْنُ أَهْلُ الْحُرُوبِ وَأَهْلُ الْحَلْقَةِ وَرِثْنَاهَا كَابِرًا عَنْ كَابِرٍ قَالَ فَاعْتَرَضَ الْقَوْلَ وَالْبَرَاءُ يُكَلِّمُ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَبُو الْهَيْثَمِ بْنُ التَّيِّهَانِ حَلِيفُ بَنِي عَبْدِ الْأَشْهَلِ فَقَالَ يَا رَسُولَ اللَّهِ إِنَّ بَيْنَنَا وَبَيْنَ الرِّجَالِ حِبَالًا وَإِنَّا قَاطِعُوهَا يَعْنِي الْعُهُودَ فَهَلْ عَسَيْتَ إِنْ نَحْنُ فَعَلْنَا ذَلِكَ ثُمَّ أَظْهَرَكَ اللَّهُ أَنْ تَرْجِعَ إِلَى قَوْمِكَ وَتَدَعَنَا قَالَ فَتَبَسَّمَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ ثُمَّ قَالَ بَلْ الدَّمَ الدَّمَ وَالْهَدْمَ الْهَدْمَ أَنَا مِنْكُمْ وَأَنْتُمْ مِنِّي أُحَارِبُ مَنْ حَارَبْتُمْ وَأُسَالِمُ مَنْ سَالَمْتُمْ وَقَدْ قَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَخْرِجُوا إِلَيَّ مِنْكُمْ اثْنَيْ عَشَرَ نَقِيبًا يَكُونُونَ عَلَى قَوْمِهِمْ فَأَخْرَجُوا مِنْهُمْ اثْنَيْ عَشَرَ نَقِيبًا مِنْهُمْ تِسْعَةٌ مِنْ الْخَزْرَجِ وَثَلَاثَةٌ مِنْ الْأَوْسِ وَأَمَّا مَعْبَدُ بْنُ كَعْبٍ فَحَدَّثَنِي فِي حَدِيثِهِ عَنْ أَخِيهِ عَنْ أَبِيهِ كَعْبِ بْنِ مَالِكٍ قَالَ كَانَ أَوَّلَ مَنْ ضَرَبَ عَلَى يَدِ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ الْبَرَاءُ بْنُ مَعْرُورٍ ثُمَّ تَتَابَعَ الْقَوْمُ فَلَمَّا بَايَعَنَا رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ صَرَخَ الشَّيْطَانُ مِنْ رَأْسِ الْعَقَبَةِ بِأَبْعَدِ صَوْتٍ سَمِعْتُهُ قَطُّ يَا أَهْلَ الْجُبَاجِبِ وَالْجُبَاجِبُ الْمَنَازِلُ هَلْ لَكُمْ فِي مُذَمَّمٍ وَالصُّبَاةُ مَعَهُ قَدْ أَجْمَعُوا عَلَى حَرْبِكُمْ قَالَ عَلِيٌّ يَعْنِي ابْنَ إِسْحَاقَ مَا يَقُولُهُ عَدُوُّ اللَّهِ مُحَمَّدٌ فَقَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ هَذَا أَزَبُّ الْعَقَبَةِ هَذَا ابْنُ أَزْيَبَ اسْمَعْ أَيْ عَدُوَّ اللَّهِ أَمَا وَاللَّهِ لَأَفْرُغَنَّ لَكَ ثُمَّ قَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ ارْفَعُوا إِلَى رِحَالِكُمْ قَالَ فَقَالَ لَهُ الْعَبَّاسُ بْنُ عُبَادَةَ بْنِ نَضْلَةَ وَالَّذِي بَعَثَكَ بِالْحَقِّ لَئِنْ شِئْتَ لَنَمِيلَنَّ عَلَى أَهْلِ مِنًى غَدًا بِأَسْيَافِنَا قَالَ فَقَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ لَمْ أُومَرْ بِذَلِكَ قَالَ فَرَجَعْنَا فَنِمْنَا حَتَّى أَصْبَحْنَا فَلَمَّا أَصْبَحْنَا غَدَتْ عَلَيْنَا جُلَّةُ قُرَيْشٍ حَتَّى جَاءُونَا فِي مَنَازِلِنَا فَقَالُوا يَا مَعْشَرَ الْخَزْرَجِ إِنَّهُ قَدْ بَلَغَنَا أَنَّكُمْ قَدْ جِئْتُمْ إِلَى صَاحِبِنَا هَذَا تَسْتَخْرِجُونَهُ مِنْ بَيْنِ أَظْهُرِنَا وَتُبَايِعُونَهُ عَلَى حَرْبِنَا وَاللَّهِ إِنَّهُ مَا مِنْ الْعَرَبِ أَحَدٌ أَبْغَضَ إِلَيْنَا أَنْ تَنْشَبَ الْحَرْبُ بَيْنَنَا وَبَيْنَهُ مِنْكُمْ قَالَ فَانْبَعَثَ مَنْ هُنَالِكَ مِنْ مُشْرِكِي قَوْمِنَا يَحْلِفُونَ لَهُمْ بِاللَّهِ مَا كَانَ مِنْ هَذَا شَيْءٌ وَمَا عَلِمْنَاهُ وَقَدْ صَدَقُوا لَمْ يَعْلَمُوا مَا كَانَ مِنَّا قَالَ فَبَعْضُنَا يَنْظُرُ إِلَى بَعْضٍ قَالَ وَقَامَ الْقَوْمُ وَفِيهِمْ الْحَارِثُ بْنُ هِشَامِ بْنِ الْمُغِيرَةِ الْمَخْزُومِيُّ وَعَلَيْهِ نَعْلَانِ جَدِيدَانِ قَالَ فَقُلْتُ كَلِمَةً كَأَنِّي أُرِيد

Нам [Якуб] сказав; розповів нам [мій батько] від [Ібн Ісхака] сказав; розповів мені [Мабад ібн Кааб ібн Малік ібн Абу Кааб ібн Аль-Якін, брат Бані Салама], що його брат [Убайдулла ібн Кааб], він найобізнаніша людина серед ансарів, розповів йому, що його батько [Кааб ібн Малік] та Кааб були серед людей, які брали участь в інциденті в Акабі та присягнули на вірність Пророку, мир йому та благословення Аллаха, кажучи: «Ми вирушили з нашим народом, щоб здійснити хадж серед багатобожників, ми молилися та розуміли, ми були з Аль-Бара ібн Маруром, нашим взірцем та нашим лідером». Коли ми вирушили в дорогу та покинули Медину, Аль-Бара сказав нам: «О люди, мені, клянусь Аллахом, наснився сон, клянусь Аллахом, я не знаю, чи погодитеся ви зі мною чи ні». (Кааб бін Малік Радліялху'анху) сказав: «Ми запитали його, який тобі сон?» Він відповів: «Мені наснилося, що я не виходитиму з Кааби на транспорті, а молитимуся обличчям до неї». (Кааб бін Малік Радліялху'анху) сказав: «Тоді ми сказали: Клянусь Аллахом, звістка, яка дійшла до нас, полягає в тому, що наш Пророк молився лише в напрямку Шама, і ми не хочемо йому суперечити». Тоді він сказав: «Я молитимуся до нього». (Кааб бін Малік Радліялху'анху) сказав: «Ми цього не зробимо». Тому, коли настав час молитви, ми звернулися до Шама, поки він молився обличчям до Кааби, поки ми не дісталися до Мекки. Мій брат сказав: «Ми засудили те, що він зробив, але він неохоче тримався того, що зробив. Коли ми прибули до Мекки, він сказав: «О сину мого брата, йди до Посланника Аллаха, мир йому і благословення Аллаха, і запитай його, що я робив у своїй попередній подорожі». Клянусь Аллахом, у моєму серці є щось, що непокоїть мене в тому, що я зробив, бо я не згоден з тим, що зробили ви. (Кааб бін Малік Радліяллуху'анху) сказав; потім ми вийшли і запитали про Посланника Аллаха, мир йому і благословення Аллаха, бо ми не знали його і ніколи раніше не бачили його. Потім він запитав: «Чи знаєте ви про це?» (Кааб бін Малік Радліяллуху'анху) сказав; ми сказали: «Ні». Він запитав: «Чи знаєте ви Аль-Абаса бін Абдуль-Мутталіба, його дядька?» Тож ми сказали: «Так». (Кааб бін Малік Радліяллуху'анху) сказав; ми знаємо Аль-Аббаса, бо він колись прийшов до нас як торговець. (Кааб бін Малік Радліяллуху'анху) сказав; Якщо ви двоє увійшли до мечеті, то він буде тим, хто сидітиме з Аль-Аббасом. (Кааб бін Малік Радліяллуху'анху) сказав; Потім ми зайшли до мечеті, і виявилося, що Аль-Аббас сидів, а Посланник Аллаха (мир йому і благословення) також сидів з ним, ми привіталися та сіли поруч із ними. Посланник Аллаха (мир йому і благословення) сказав Аль-Аббасу: «Чи знаєш ти цих двох чоловіків, о Абу аль-Фадль?» Він відповів: «Так, це Аль-Барра бін Ма'рур, лідер свого народу, а це Ка'аб бін Малік». Він сказав: «Клянуся Аллахом, я не забуду слів Посланника Аллаха (мир йому і благословення), які я відчув». Він відповів: «Так». (Ка'аб бін Малік Радліяллуху'анху) сказав; Аль-Барра бін Ма'рур сказав: «О Пророк, я був у подорожі, і Аллах показав мені іслам, потім мені наснилося, що я не повернувся спиною до Кааби, і потім я молився, стоячи обличчям до неї, але мої сподвижники заперечили це». Отже, мені неспокійно, що ти думаєш, о Посланник Аллаха? Він сказав: «Ви вже біля Кібли, якщо будете терплячими». (Кааб бін Малік Радліяллуху'анху) сказав; потім Аль-Барра пішов до Кібли Посланника Аллаха (мир йому і благословення Аллаха) і молився, а ми були повернуті обличчям до Шаму. (Кааб бін Малік Радліяллуху'анху) сказав: «Його родина думала, що він все ще молиться обличчям до Кааби, поки не помер. Але насправді це не так, ми знаємо краще за них». (Кааб бін Малік Радліяллуху'анху) сказав: «Ми вирушили в хадж, ми дали обіцянку Посланнику Аллаха (мир йому і благословення Аллаха) в Акабі посеред дня Тасрік, після того, як ми здійснили хадж, тієї ночі ми дали обіцянку Посланнику Аллаха (мир йому і благословення Аллаха). Ми були з Абдуллою ібн Амром ібн Харамом, Абу Джабіром, одним із наших діячів. Ми сховали людину, яка була з нами, від багатобожників, це була наша справа, і ми сказали йому: «О Абу Джабір, ти один із наших діячів, благородна людина серед нас, ми тебе дуже любимо, було б ганьбою, якби тобі довелося завтра стати паливом для пекла». Потім я запросив його до ісламу і сказав йому, що з обіцянкою Посланника Аллаха (мир йому і благословення Аллаха) він також прийняв іслам і брав участь в інциденті в Акабі, і він був представником народу. (Кааб ібн Малік Радліяллухуанху) сказав: «Тієї ночі ми спали разом з нашими людьми в нашому транспортному засобі, поки через третину ночі ми не залишили нашу групу, виконуючи обіцянку Пророка (мир йому і благословення Аллаха). Ми проїхали крізь прогалини в стані тривоги, як птахи ходять, поки не змогли зібратися на дорозі між двома пагорбами, поблизу Акаби». Нас було сімдесят, і дві жінки, а саме: Насіба бінт Кааб, Уму Умара, одна з жінок Бані Мазін бін Аль-Наджар, та Асма бінт Амр бін Аді бін Сабіт, одна з жінок Бані Салама, а саме Уму Мані. (Кааб бін Малік Радліяллухуанху) сказав: «Ми зібралися на тій дорозі, чекаючи на Посланника Аллаха (мир йому і благословення). Посланник Аллаха (мир йому і благословення) прийшов зі своїм дядьком Аль-Аббасом бін Абдуль-Мутталібом, хоча на той час він все ще був релігійним, як і його народ. Але він справді любив розбиратися у справах свого брата, і він це зміцнював». Коли ми сіли, першим заговорив Аль-Аббас ібн Абдуль-Мутталіб, він сказав: «О мешканці Аль-Хаджраджа!» – (Він сказав): «Це араби дали цьому селу Ансар Хазрадж назви Хазрадж та Аус. Воістину, Мухаммад – один із нас, чиє походження ви знаєте. Ми захищаємо його від нашого народу, від людей, які думають так само, як ми, а він отримує славу від свого народу та захист у своїй країні». (Кааб ібн Малік Радліяллухуанху) сказав: «Ми чули, що ти сказав. Говори, о Посланник Аллаха, собі та своєму Раббу, що тобі подобається». (Кааб ібн Малік Радліяллухуанху) сказав: «Посланник Аллаха (мир йому і благословення) говорив, читав і молився Аллаху Аззаваджаллі, радив ісламу». Він сказав: «Я клянусь тобі у вірності, що ти повинен захищати мене, як захищаєш своїх жінок і своїх дітей». (Кааб бін Малік Радліяллуху'анху) сказав; потім Аль-Барра бін Марур взяв його за руку і сказав: «Так, клянусь Тим, Хто послав тебе з Аль-Хаком, ми справді захистимо тебе від будь-якої шкоди, як ми запобігаємо будь-якій шкоді, що загрожує нашій родині. Дай нам клятву, о Посланник Аллаха, ми люди, які вміють воювати та вміють поводитися зі зброєю, ми володіємо цим поколіннями». (Кааб бін Малік Радліяллуху'анху) сказав; потім хтось перебив слова, коли Аль-Барра розмовляв з Посланником Аллаха (мир йому і благословення Аллаха), а саме з Абу Аль-Хайсамом бін ат-Тайханом, представником Бані Абдул-Ашхал, він сказав: «О Посланник Аллаха, між нами та людьми є узи домовленостей. Чи повинні ми порушити ці узи домовленостей? Чи погоджуєшся ти, що якщо ми це зробимо, то Аллах поверне тебе додому до свого народу, а ти покинеш нас?». (Кааб ібн Малік Радліяллухуанху) сказав; тоді Пророк, мир йому, посміхнувся і сказав: «Але стережіться крові, стережіться крові. Стережіться руйнування, стережіться руйнування». «Я — частина тебе, а ти — частина мене. Я буду битися з тими, з ким ти будеш битися, і я укладу мир з тими, з ким ти укладеш мир». Тоді Посланник Аллаха (мир йому і благословення) сказав: «Виведіть від себе дванадцятьох представників, які будуть від їхнього народу». Вони також вивели дванадцятьох представників. Дев'ятьох з Хазраджа і трьох з Аус. Ма'бад ібн Кааб передав мені у своєму хадисі від свого брата, Ка'ба ібн Маліка, який сказав: «Тим, хто першим простягнув руку Посланнику Аллаха (мир йому і благословення), був Аль-Барра ібн Марур, а за ним пішов його народ. Після того, як ми присягнули на вірність Посланнику Аллаха (мир йому і благословення), Сатана крикнув з вершини пагорба Акаба дуже гучним голосом, якого я ніколи не чув: «О люди, які мешкають на пагорбах і в будинках, хіба ви не знаєте, що прості люди, які оточені відступниками, погодилися битися з вами. Алі, це Ібн Ішак». спитав: «О Мухаммаде, що сказав ворог Аллаха?» Посланник Аллаха (мир йому і благословення) сказав: «Це диявол Азаба, який живе в Акабі, а це дитина диявола Азаба. Слухай, о вороге Аллаха, я зосереджуся, щоб битися з тобою!» Тоді Пророк (мир йому і благословення) сказав: «Сідайте у свої вози». (Кааб бін Малік Радліяллухуанху) сказав; Аль-Аббас бін Убада бін Надллах сказав йому; «Клянуся Тим, Хто послав тебе з Аль-Хаком, якщо ти бажаєш, ми прийдемо до жителів Міни завтра з нашими мечами». (Кааб бін Малік Радліяллухуанху) сказав; Посланник Аллаха (мир йому і благословення) сказав: «Мені не наказували цього робити». (Кааб бін Малік Радліяллухуанху) сказав; потім ми пішли додому, ми спали до ранку. Далі курайшитські чиновники зустрілися нас, прийшли до нашого місця зупинки та сказали: «О мешканці Хазраджа, до нас дійшла звістка, що ви прийшли до нашого друга (Посланника Аллаха, мир йому і благословення Аллаха), ви запросили його покинути наше середовище та присягнули йому на вірність, щоб боротися з нами. Клянусь Аллахом, немає араба, якого ми б ненавиділи більше, ніж вас, якби між нами та ним виникла війна». (Кааб бін Малік Радліяллахуанху) сказав: «Тоді від нас прийшли політеїсти, вони поклялися їм іменем Аллаха, що нічого не сталося, вони були чесними, бо не знали, що з нами сталося». (Кааб бін Малік Радліяллахуанху) сказав: «Дехто з нас подивився один на одного на його друга». Потім люди встали, і серед них був Аль-Харіс бін Хісям бін Аль-Мугіро Аль-Махзумі, який ніс дві нові сандалі. Тоді я сказав одним реченням, ніби хотів приєднатися до них, їхніми словами: «Що ти можеш зробити? О Абу Джабір, ти наш лідер, ти взяв лише дві сандалі». як сандалі юнака з курайшів. Потім Аль-Харіф почув це, відпустив обидві сандалі, кинув їх мені та сказав: «Клянусь Аллахом, ти носиш це». Потім Абу Джабір сказав: «Нехай Аллах захистить тебе. Заради Аллаха, юначе, поверни йому обидві сандалі». Тоді я сказав: «Клянусь Аллахом, я не поверну їх». Він каже: «Клянусь Аллахом, це мирний договір. Клянусь Аллахом, якщо добрі слова правдиві, то я їх заберу». Це хадис Кааба ібн Маліка про події в Акабі та те, чого він дотримувався в них.