Імам Ахмад : 3370

حَدَّثَنَا هُشَيْمٌ أَنْبَأَنَا مُغِيرَةُ عَنْ أَبِي رَزِينٍ عَنْ ابْنِ مَسْعُودٍ قَالَ قَرَأْتُ عَلَى رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ مِنْ سُورَةِ النِّسَاءِ فَلَمَّا بَلَغْتُ هَذِهِ الْآيَةَ { فَكَيْفَ إِذَا جِئْنَا مِنْ كُلِّ أُمَّةٍ بِشَهِيدٍ وَجِئْنَا بِكَ عَلَى هَؤُلَاءِ شَهِيدًا } قَالَ فَفَاضَتْ عَيْنَاهُ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ

Розповівши нам, що [Хусяїм] передав нам [Мугіру] від [Абу Разіна] від [Ібн Масуда], він сказав: «Я прочитав листа Ан-Ніса до Посланника Аллаха, мир йому і благословення Аллаха, коли дійшов до цього вірша: «Отже, як це буде (для невіруючих пізніше), якщо ми приведемо свідка (расула) з кожної громади, і ми приведемо тебе (Мухаммеда) як свідка для них (як вашого народу)?» — сказав він. Тоді сльози потекли з його очей, мир йому і благословення Аллаха».